Харків. Ранок. На верхньому секторі футбольного стадіону «Металіст» сотні три спортивних волонтерів проходять курс молодого бійця. Юнаків та дівчат навчають мистецтву інформаційного сервісу для вболівальників турніру Євро-2012.
Несподівано в самому низу чаші стадіону, на біговій доріжці з’являється крихітна постать. Інструктаж перервано. Волонтери схопились з крісел, і над пустими трибунами «Металіста» прокотилось, немов хвиля: «Ярославський! Ярославський!». У відповідь бізнесмен скинув вгору руки. Ритуал завершено. За що ж Олександру Ярославському, власнику DCH Group, такі імператорські почесті?
За останні два роки бізнесмен виявив небачену ділову активність у рідному Харкові. Реконструює стадіон. Добудовує аеропорт. Заливає фундамент під п’ятизірковий готель. Укладає тротуарну плитку. Реставрує фасади будинків. Одним словом, будує капіталізм.
«Я не будую капіталізм, - реагує Ярославський на репліку «Кореспондента». – Я роблю те, що мені подобається».
Для того, щоб робити, що подобається, мультимільйонер сколотив статок на столичному ринку комерційної нерухомості, черкаському хімзаводі «Азот» та в «УкрСиббанку». За підрахунками Dragon Capital, Ярославський – в числі 15 найбагатших людей України. Його капітал оцінено у 7 млн.
І увесь він – до копійки – працює на Ярославського. Результат наявний: до прізвища бізнесмена останнім часом все частіше додають – «Хазяїн Харкова». «Такі люди, як Ярославський, розумній владі завжди потрібні, - підсумовує харків’янка Ірина Горіна, народний депутат України. – Вона завжди буде дружити з ними».
Карбованцем та м’ячем
Сергій Матієнко, керівник комерційної служби «Металіста», рукою окреслює горизонт навколо стадіону, розповідаючи при цьому жахливі речі. Біля футбольної арени ще два роки тому вирував напівстихійний ринок. Поміж кіосків з шаурмою та хот-догами сновигали зграї крис та бездомних собак. Навпроти базару виросли нескінченні ряди гаражів. В цих тисках антисанітарії та автопрому мученицькою смертю помирав домашній стадіон «Металіст» (Харків). А місцева команда тим часом з трудом вибилась з аутсайдерів до «середняків» національної першості.
Як зізнається Ярославський, за рекомендацією Рината Ахметова, найвідомішого та найбагатшого українського бізнесмена та президента ФК «Шахтар» (Донецьк), він почав активно інвестувати у футбол: купив у 2004 році за ,5 млн. у свого земляка, президента концерну АВЗК Олександра Фельдмана ФК «Металіст», що тільки-но «виповз» з першої у вищу лігу.
На правах хазяїна команди Ярославський починає боротьбу за гектари навколо стадіону. Напівлегальний базар закатаний в асфальт. На його місці побудовано юнацьку спортивну футбольну академію з 15 полями, автостоянку. У середині червня відкрито картинг-клуб з найдовшою трасою в Україні – 750м. Фасади усіх будинків в окрузі або пофарбовано або заклеєно багатометровими банерами, на них – реклама клуба.
Найважче з приватною власністю – гаражами. Два роки тому бізнесмен за млн. викупив усі гаражі. Викупив та зніс. Навпроти центральних воріт стадіону відгороджено 5 га землі, тут DCH Group готується зводити торговельно-розважальний центр «Метал-сіті», як єдиний комплекс зі спортивною ареною.
В результаті на реанімацію місцевого футболу у Ярославського пішло більше 360 млн. гривень. Ще приблизно 240 млн. ( млн.) щорічно з’їдає утримання всієї інфраструктури клубу. Це наполовину менше, ніж, наприклад, у київського «Динамо», але досить багато, щоб закріпитись в трійці лідерів національної першості та брати участь у єврокубках.
Особливим стимулом для збільшення ділової активності Ярославського став Чемпіонат Європи з футболу 2012 року, який проходитиме в Україні. «Євро-2012 – це як якийсь стимул, додатковий бонус для того, щоб я робив усе це швидше», - ділиться харківський бізнесмен.
«Прискорюється» Ярославський, «прискорюється» і Харків. От і літня злива не охолодила азарт бригади екскаваторників, що копають на площі Свободи котлован під п’ятизірковий готель. Немає сенсу запитувати, чий це готель.
Корінний харків’янин та співвласник місцевої будівельної компанії Олександр Сивальнєв запевняє, що у Харкові якщо щось велике будується, то це справа рук Ярославського. Кошторис готелю - млн. В останньому рейтингу «Кореспондента» «Золота сотня найбагатших українців» чотири харків’янина, але мало хто з них, окрім Ярославського, здатний оперувати такими мільйонами. Та ще й в розпал кризи.
Припущення, що для бізнесу Ярославського у Харкові створені особливі умови, підприємець зустрічає протестом: «Ні, у мене такі ж можливості, як і у всіх інших. Вставати треба раніше, і лягати, відповідно, також. Цілий день працювати, а не ляси точити». Зрозуміло, це дещо спрощена формула успіху.
Шлях Ярославського до теперішнього статусу досить тернистий. Офіцер запасу Сивальнєв пам’ятає його ще у формі капітана радянської міліції. У цьому мундирі молодий Ярославський, працівник ВБРДВ (рос. – ОБХСС), боровся з розкрадачами соціалістичної власності. Потім був шлюб з Іриною Масельською – дочкою голови Харківського облвиконкому Олександра Масельського, хазяїна області на початку 90-х років. Успішний бізнес в торговому та фінансовому секторах. Контроль вітчизняного ринку хімдобрив. Активи в металургії та нафтопереробці. Словом, стандартний сценарій народження української Попелюшки у чоловічій подобі.
Об’єднавши усі свої активи в DCH Group, підприємець забудовує бізнес-центрами промзони київського Подолу. Правда, на час кризи проекти довелось заморозити, але сумнівів у тому, що роботи триватимуть, у Ярославського не виникає.
«Перспективний ринок? – цікавиться «Кореспондент». «На Подолі? 100%!», - відповідає Ярославський.
Ярославський вокзал
«Первым делом самолеты» вирішив Ярославський. За останній рік всі потужні можливості свого «гаманця» він спрямував на будівництво головної повітряної брами Харкова, та й усієї Східної України. Під гуркіт відбійних молотків та скрегіт металу у новому терміналі харківського міжнародного аеровокзалу, що наразі будується, керівник цього «будівництва сторіччя» Олександр Сивальнєв проводить бліц-екскурсію.
Панорама з вікон другого поверху відкриває вид на злітні смуги, яких ще немає, але до 23 серпня – дня відкриття аеропорту, мають бути. Ярославський забезпечив близько 1,5 тисяч чоловік роботою та коштами, тільки б не запізнитись до наміченої дати.
Ремонт дороги до терміналу, що будується, вже практично завершено. Щоб око приїжджих не спотикалось на розрусі, за вказівкою Ярославського в окрузі аеровокзалу фасади житлових будинків пофарбували в усі кольори веселки. Увесь цей «маскарад» «потягнув» на сотні мільйонів гривень.
Проект – спільний з державою, тобто частина грошей (а це близько 740 млн. гривень) – бюджетні кошти. Зобов’язання Ярославського – 644 млн. гривень. Отримати гроші зі скарбниці – справа клопітка при будь-якій владі. Щоб роботи не припинялись, касовий розрив доводиться компенсувати за рахунок коштів DCH Group, таким чином, об’єм інвестицій Ярославського за останні два роки у улюблене місто склав більше 1,5 млрд. гривень.
«Аеропорт окупиться не раніше, ніж через двадцять років, - підраховує Сивальнєв. – А Ярославському вже зараз пішов 51-й». Ця житейська бухгалтерія переконує директора будівництва у тому, що термінал – швидше гуманітарна місія, аніж бізнес-проект. Тобто, не при Ярославському буде сказано, коли харківський міжнародний аеропорт вийде в плюс, підприємець буде у досить похилому віці, щоб вдосталь насолодитись прибутком.
І все ж його інвестиції вже несуть в місті золоті яйця. На початку червня представники ірландської авіакомпанії Ryanair заявили, що готові розпочати польоти з Харкова. Якщо сторони знайдуть спільну мову, то протягом двох років в країну зайде найбільша в Європі авіакомпанія формату лоукост. Сьогодні середня вартість авіаперельоту у Ryanair – 30 євро. «Я сподіваюсь, що мешканці нашого міста тепер спокійно зможуть зібратись і полетіти випита кави до Парижу, одягтись у Мілані і дуже зручно повернутись без усіляких пересадок», - мріє Ярославський.
Харків’янин Ігор Гуменний – один з потенційних почесних пасажирів реконструйованого аеропорту. Власник торгово-промислового холдингу, що працює в галузі холодильного обладнання, UBS Group веде бізнес по всьому світу. «Мене вразила ця новина (відкриття авіарейсів з Харкова у Західну Європу – ред.). У мене там клієнти, - пояснює підприємець. – Тож мені потрібно кожного тижня там бувати. Думаю, у Харкові ми більше за всіх літаємо». Уже цього року, у вересні планується, що турецька бюджетна авіакомпанія Pegasus Airlines зможе розпочати щоденні рейси з Харкова до Стамбула.
Улюблене місто
На питання про роль Ярославського в розвитку міста харківський таксист Денис Натаров відреагував насторожено: «Я про політику говорити не буду». На ствердження, що Ярославський не політик, а бізнесмен, співрозмовник відповів поблажливою усмішкою недовіри. Остаточно упевнившись в аполітичності питання, Натаров похвалив дизайн аеропорту та додав: «Думаю, навряд чи до нас поїдуть туристи. Хіба що тільки на Євро-2012».
У Олександра Васильєва, президента Харківського клубу підприємців, зовсім інші очікування від можливостей, які відкриває турнір 2012 року. Зокрема – потенційні прибутки в готельній індустрії, громадському харчуванні, виробництві сувенірної продукції.
У Васильєва є свій об’єкт недобудови, який він планує перетворити на міні-готель як для європейських фанатів футболу, так і для іноземних інвесторів. «Вже їдуть, - наводить він у приклад трьох підприємців з Нідерландів, що відкривають у Харкові свій бізнес в галузі інформаційних технологій. – Під Євро-2012 вони набирають працівників, розширюють офіси».
При цьому Васильєв запевняє, що малий бізнес тягнеться саме за Ярославським, найактивнішим інвестором у підготовку чемпіонату Європи з футболу. Тобто без нового стадіону, аеропорту та інших інфраструктурних проектів малий, і навіть середній бізнес Харкова і не замахувався б на Євро-2012.
«Це те, що зветься впливом, - каже Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій. – Будь-яка влада не зможе його обійти. Суспільний вплив – це теж політика».
Так і є. Ярославський – неформальний лідер регіону з населенням маленької європейської держави. 3 млн. громадян – потужний людський ресурс в країні, де ніколи не затихають вибори. Але бізнесмен не збирається у владу. Зате всякий, хто схоче заручитись підтримкою харківського регіону, матиме рахуватись з його новим іміджем.
«Раніше це був просто крутий бізнесмен, - підсумовує Васильєв. – Зараз це улюбленець суспільства, і якщо потрібно було б голосувати, я б голосував за нього».
П’ять питань до Олександра Ярославського:
- З якої країни Україні треба брати приклад і чому?
- Зі Швейцарії. 60-70 років назад це була не надто авторитетна сільськогосподарська країна, а подивіться, яку роль вона відіграє у світовій економіці сьогодні! Плюс те, що видно неозброєним оком – чистота, порядок.
- Книга, фільм, спектакль, які справили на Вас найбільше враження чи змусили думати в новому напрямку?
- Улюблені автори – Антон Чехов та О’Генрі. Спектакль, який вразив найбільше – «Ревізор». Улюблений фільм – «Діамантова рука».
- Якби Ви сьогодні починали бізнес, чим би Ви зайнялись?
- Напевно, знань би побільше набрався. Я все одно відчуваю, що є певний брак знань.
- За який футбольний клуб Ви вболіваєте окрім «Металіста» (Харків)?
- За лондонський «Челсі».
- Як підтримуєте спортивну форму, чи є табу в їжі?
- Більше рухатись, менше їсти. Я Вам скажу так: щодня бігаю мінімум 6 км. Це не враховуючи великий теніс. З їжі: бажано не істи солодкого, цукру, картоплі та хліба.
Олександр Пасховер
(Київ-Харків-Київ)
